Запись на прием
Медикаментозне переривання вагітності, причина — у мене токофобія.
Задать вопросРубрика: ОтзывыМедикаментозне переривання вагітності, причина — у мене токофобія.
0 +1 -1
Олег Животок Админ. спросил(а) 4 года назад

Мені 28 років. Вагітність в мене була на 4 тижні (9 мм зародок). Добре, що я швидко це виявила. У мене страшна токофобія (страшенно боюся народжувати і боюся болю) і, крім того, нема можливостей та умов нормально виховувати дитину. Хлопець в принципі казав, що хоче дитину, але сказав, щоб я вирішувала сама, тобто, або народжуй, або пий таблетки. Тому як на мене, йому ця дитина, як і я, непотрібні були абсолютно. Батьки мене теж не підтримали, їм цей хлопець зовсім не подобався, вони сказали, що дітей треба народжувати від нормального чоловіка.

Вирішила, що краще перемучитися зараз же, ніж страждати 9 місяців, потім думати, здохнеш ти чи ні під час пологів, а потім мучитися і самій, і дитині. Моя думка, що краще взагалі не народитися, ніж жити в середовищі, де тебе ніхто любить. Отже, все пройшло ніби добре. Спочатку випила 3 таблетки Міфопристону в присутності лікаря, від цих таблеток абсолютно нічого не відчула. Через 2 доби потрібно було випити 2 таблетки Мізопростолу вже вдома. Лікар казав, що якщо після 2 таблеток нічого не буде, то через 3 години випити третю. Але оскільки я худа, то для мене і двох мало би вистачити. Чесно кажучи, дуже переживала і боялася, адже я надзвичайно боюся болю. До того ж, лікар сказав, що знеболювальні краще не пити взагалі, бо вони типу послаблюють дію Мізопростолу, тому вирішила, що мушу якось перетерпіти.

Мізопростол почав діяти буквально відразу, через якісь 10 хвилин. Дуже боліло внизу живота, не могла встати на ноги, ноги ніби ватні зробились, дуже сильно пересохло в горлі, але так боліло, що не могла навіть дотягнутись до склянки води. Терпіла і заспокоювала себе тим, що це мусить рано чи пізно закінчитися. Десь через пів години біль став слабшати і я вже могла встати з ліжка і ходити. Потім десь через годину почалися місячні, були рясні з великими згустками, хоча в мене зазвичай завжди такі були, тому мене це не дуже злякало. Переживала тільки хоч би все вийшло, бо не знаю, як би я пережила ще й хірургічне втручання після цього.

Місячні тривали трохи більше тижня, хоча в мене так завжди відбувалося, тому я думала, що має бути все нормально. За 2 тижні зробила УЗД, сказали, що все добре. Через 5 тижнів прийшли наступні місячні і походили в принципі нормально, як і до цього. Не знаю звичайно, що там в мене діється в крові з гормонами, але фізично нічого ніби не турбує. Морально було трохи важче, адже краще звичайно, щоб ніколи в житті через таке не проходити. З одного боку, шкода, що дитина не народилась, з другого боку, розумію, що наразі я би не могла нормально впоратися і виховувати її без ніякої підтримки. Життя не ідеальне, але нічого не вдієш…

1 ответ
1 +1 -1
Олег Животок Админ. ответил 4 года назад

Дякуємо за відвертий та детальний відгук.